Як забудовуються Брюховицькі ліси
Львівщина втратила понад 300 га земель першої групи оздоровчо-рекреаційного призначення
Якщо періодично дозволяти шахраям та політикам захоплювати ліси, парки та дитячі майданчики, то нашим дітям на красу природи доведеться дивитися тільки через паркани олігархів. Це начебто розуміють усі, і навіть іноді про це говорять вголос. Зокрема, не так давно про це заявив перший віце-прем'єр-міністр України Олександр Турчинов: «Держава суворо питатиме за кожен квадратний метр лісу», — сказав він.
ІСТОРІЯ
Історія із захопленням 328 га Брюховицьких лісів — унікальних лісів I групи оздоровчо-рекреаційного призначення, що розташовані на Європейському вододілі, — виняткова можливість продемонструвати, кого і що готова захищати влада — державні ліси чи котеджі олігархів. Почалося це 1993 року, коли Львівська обласна рада прийняла рішення №278 про сприяння селянському та фермерському господарству. І здавалося б, що спільного між селянським та фермерським господарством й унікальними лісами першої групи державного лісового фонду рекреаційно-оздоровчого призначення, і тим більше — житлово-дачним будівництвом на території цих лісів? Та час показав, що таки має.
«У 2005 році кооператив «Ремонт» звернувся до Грибовицької сільської ради (села, що межує зі Львовом, зокрема з Брюховицькими лісами. — Авт.) з вимогою продати 32,3 га цих лісів під житлово-дачне будівництво, — розповідає депутат Львівської міської ради, голова постійної депутатської комісії природокористування, охорони довкілля та благоустрою Віра Лясковська. — Звісно, влада села відповіла відмовою, адже окрім інших заперечень вона цих земель просто не мала — вони належали до лісопаркової зони Львівської міської ради. Тоді кооператив «Ремонт» звернувся до суду з вимогою зобов'язати Грибовицьку сільську раду продати цю ділянку землі».
ШИТО БІЛИМИ НИТКАМИ
У судах кооператив «Ремонт» як доказ надав рішення Львівської обласної ради № 278, у якій облрада начебто вилучила з Держлісфонду України 328,7 га Брюховицьких лісів та передала їх Грибовицькій сільській раді. Окрім того, «Ремонт» надав документи, які засвідчують, що Грибовицька сільська рада у свою чергу на звернення кооперативу «Ремонт» нібито перевела 32,3 га Брюховицьких лісів у землі запасу під житлово-дачне будівництво.
«Це просто нечувана афера, адже, щоби справді вилучити землі першої групи, згідно із законами України, потрібно, аби за це проголосувала Верховна Рада України. Адже ці ліси — власність Держлісгоспу України, тож розпоряджатися ними може тільки Верховна Рада, вилучати такі землі можна лише для стратегічних об'єктів. Звісно, Верховна Рада ніколи за таке вилучення не голосувала. Окрім того, аби змінити межі району — в даному випадку Жовківського, до якого, власне, і входить село Грибовичі, — згідно із законами України, Верховна Рада мала б проголосувати ще раз. Адже після приєднання 328,7 га Брюховицьких лісів Жовківський район мав би збільшитись на таку ж площу. Звісно, жодного рішення Верховної Ради України немає, а збільшення Жовківського району ніде не задокументовано. Ще одним вагомим доказом у цій справі є висновки експертів, зокрема МВС та СБУ, про те, що ухвалу №278 Львівської обласної ради сфальсифіковано. Зрештою, навіть без експертних досліджень видно, що перша і третя сторінка, де йшлося про сприяння селянсько-фермерському господарству, надрукована на одній друкарській машинці, а друга та додаток — де йдеться про передачу земель — вже на іншій машинці», — розповідає Віра Лясковська.
Окрім експертних досліджень, у справі є свідчення і самих «учасників» процесу. Зокрема Миколи Гориня, чий підпис стоїть на останній сторінці сфальсифікованого рішення (1993 року М. Горинь був головою Львівської обласної ради). «Під час слідства я наполягав, щоби додатково провести і змістову експертизу ухвали. Адже, коли вчитатися в преамбулу та назву сфальсифікованої ухвали, то вона передбачає використання земель запасу на розвиток фермерських та селянських господарств. Жодних змін території населених пунктів, районів чи сільських рад у цій ухвалі не передбачали. Тому, відповідно, коли люди, які були дуже зацікавлені в захопленні відповідної землі, фальсифікували ухвалу (цей факт встановили відповідні експертизи), у тому пункті, який був ними доданий, вони зробили свою преамбулу, бо спиратися на преамбулу, яка була на початку ухвали, вони не могли — не відповідала за змістом», — розповідає Микола Горинь. Та попри всі ці докази, справа вже чотири роки ходить безкінечними коридорами Феміди.
«Наскільки мені відомо, за цією історією стоять дуже впливові люди — зокрема із Секретаріату Президента, Генеральної прокуратури та деяких фракцій у Верховній Раді. Інакше ніхто б не наважився на таку зухвалу махінацію. А на суддів, що займаються цією справою, чинять страшенний тиск», — каже Віра Лясковська.
СУД УМИВАЄ РУКИ?
«Суддя, що розглядала позов кооперативу «Ремонт» до Грибовицької сільської ради, вирішила задовольнити вимогу кооперативу та зобов'язати продати 32,3 га земель рекреаційно-оздоровчого призначення під житлово-дачну забудову. Навіть більше: суддя намагалася встановити ціну за ці землі як за землі запасу — 2,3 млн. за 32,3 га. І коли в нас гектар коштував від 10 до 14 млн., то можна собі уявити, яке заохочення вона мала... Суд другої інстанції скасував це рішення, а коли справа дійшла до Вищого адміністративного суду, там знову запрацювали чи то тиск, чи то великі гроші, чи й те, й інше: Вищий адміністративний суд скасовує рішення львівських суддів та повертає справу назад до Львова. Однак цілком скасувати рішення він не може — адже надто багато доказів. За такою схемою судова тяганина триває вже чотири роки», — каже депутат Львівської міської ради Віра Лясковська. На думку депутатки, судді перебувають під чималим тиском. На даний момент колегія суддів Львівського суду вирішила звернутися до обласної ради, аби та самотужки вирішила, дійсна ухвала №278 чи ні.
Дивна ситуація: суд, чиє завдання — на основі свідчень, експертиз та інших доказів вирішити питання, перекладає свої прямі повноваження на політиків. Тим більше, враховуючи те, що навіть якщо депутати Львівської обласної ради раптом забудуть природоохоронне законодавство, згідно з яким на вилучення земель першої групи потрібна згода Верховної Ради України, то про цю умову неодмінно мали б пам'ятати прокуратура та суд. То чого таким своїм рішенням домагається суд?
«У той час, коли проведено експертизи і навіть неозброєним оком видно, що сфальсифіковані сторінки (2, 4, 5) надруковано на різних машинках, замість того, щоби сказати своє слово, суд звернувся до політиків обласної ради, щоби ті визначили, яке рішення правильне, а яка неправильне. Це абсурдне рішення. Через 15 років суд звертається до депутатів іншого скликання, які не можуть пам'ятати і знати, що ухвалювали депутати 1993 року. Мені здається, судді бояться самі приймати рішення, і таким чином, як у біблійній історії, вони просто вмили руки», — вважає Микола Горинь.
ДАЛІ БУДЕ?
Звісно, втрата 300 га лісу рекреаційно-оздоровчого призначення — це проблема чимала. Але йдеться не тільки про ці гектари. Головна біда в тому, що суди та прокуратура не здатні захистити власність держави. Адже таким чином можна підробити будь-яке рішення, і не тільки у Львові.
«Береш друкарську машинку, платиш якомусь клерку в архіві. Пишеш що завгодно. Так можна продати пів-Львова або навіть і більше. Те саме було і в справі з ландшафтним заказником місцевого значення «Бориславський». Тоді в документах Львівської обласної ради хтось від руки поставив кому — і квартал лісу вилетів. У документі було написано: «Залишити в лісовому фонді 66—68 квартал». Замість тире людина ручкою поставила кому. І таким чином цілий 67 квартал вилучили з лісового фонду — його передали для рубок чи під забудову. Будь-який секретар, що тримав це рішення в руках кілька хвилин, міг поставити цю кому. Можна поставити кому, щось підтерти, вкласти додатки тощо — і таким чином заволодіти чим завгодно», — каже адвокат ГО «Бюро екологічних розслідувань» Дмитро Скрильніков. Його підтримує Микола Горинь. «Якщо шахраям вдасться цього разу, такі фальсифікації будуть знов і знов, — каже він. — Тоді кожна дописана кома чи тире завдаватимуть українському народу колосальних збитків».
ДОВІДКА «Дня»
Брюховицькі ліси — лісопаркова зона Львівської міської ради, унікальні ліси І групи Держлісфонду рекреаційно-оздоровчого, кліматологічного та відпочинкового призначення, розташовані в межах Головного Європейського вододілу, де формуються басейни Чорного і Балтійського морів. У ландшафтному плані Брюховицький ліс розташований на пагорбах Розточчя.
P.S. Після виходу цього матеріалу автор обов'язково надішле публікацію Олександру Турчинову та неодмінно поінформує читачів газети «День» про реакцію влади на публікацію.
Наталя ГОРБАНЬ
День №75, четвер, 30 квітня 2009
http://www.day.kiev.ua/273697/
